Про традицію Challenge Coins

Це виріб з металу (латуні, міді, сплавів) в обмеженому тиражі, на якому зображуються емблеми, символи, текст, які будуть робити посилання до підрозділу чи події. За формою та розміром можуть бути довільними, але найчастіше їх можна побачити круглими.

Коін передається при рукостисканні в офіційних чи не офіційних обставинах. Інколи монети вручаються в спеціальному пакуванні для відповідності статусу церемонії.

Дані монети є не офіційною відзнакою, але за моральним аспектом є ціннішою відзнакою через те що вони визначають безпосередню приналежність до підрозділу. Однак в деяких країнах Challenge Coins закріплюються у наказах командирів, як відзнака підрозділу.

На жаль розвиток даної традиції завжди припадає на період ведення бойових дій. Саме внаслідок війни традиція шириться майже на усі підрозділи. Тому що саме серед такого періоду створюється цінність приналежності до тої чи іншої спільноти, яка постійно ризикує своїм життям. Володіння монетою підрозділу вказує, що особа є справжнім членом команди і поділяє ті самі цінності й досвід, як його товариші, які мають цей коін.

Для традиції «вручати монети як відзнаку» наразі 100 з гаком років. Країна походження – США. Перші офіційні згадки датуються роками Першої Світової війни. Однак є підтверджені історичні факти з вручення монет багато сторіч тому.

Коли солдатам, які здійснювали виняткові вчинки, вручали римські монети, на яких були зображені герби легіонів. І передавалися вони як додаткова оплата.

Багато американських пілотів записалися добровольцями на війну. Один з цих добровольців був заможним офіцером, який перед відльотом до Європи дав кожному своєму підлеглому медальйон із зображенням символіки підрозділу.

Уже під час бойових дій літак лейтенанта був збитий над Німеччиною. Він вижив, але був захоплений в полон. У нього вилучили все, окрім медальйона, який був у мішечку на шиї. Згодом він зміг втекти з полону. Вирішив рухатися в напрямку фронту, що дозволило йому вийти на французький блок пост. Французькі солдати запідозрили американця що він є німецьким агентом і хотіли стратити.  Але лейтенант згадав, що на шиї має останнє підтвердження своєї приналежності. Коли французи побачили монету, вони розпізнали символіку союзного підрозділу. Саме це врятувало йому життя. Після повернення лейтенанта в США, дана історія поширилися, чим посприяла виготовленню медальйонів серед інших підрозділів.

Одна з відомих історій про використання Challenge Coins під час Другої Світової Війни стосується управління стратегічних служб (OSS), попередника сучасного Центрального Розвідувального Управління (CIA). Агенти OSS часто діяли за лінією фронту, виконуючи таємні завдання. Для ідентифікації інших агентів OSS вони носили монети з емблемою свого підрозділу. Ці коіни не тільки служили формою ідентифікації, але й сприяли відчуттю єдності та приналежності до агентів, які ризикували своїм життям заради своєї місії.

Саме в цей період традиція Challenge Coins отримала нове дихання. Головним аспектом традиції було їхнє використання, як засіб моральної підтримки.

В умовах війни, де солдати регулярно стикалися з небезпекою та стресом, маленькі символи, такі як монети, ставали джерелом згуртованості та нагадуванням про спільну мету. Саме тоді зародилася традиція “випробування монетою” (coin check). Суть випробування наступне – військовослужбовець міг “викликати” інших побратимів, витягнувши свою монету та показавши її. Інші присутні мали відповісти, показуючи свої власні монети. Той, хто не міг цього зробити, зазвичай мусив купити напій всім, хто мав свої монети при собі. Якщо ж усі присутні показували монети, тоді викликавший мусив купити напої усім.

Ця гра відображала не тільки взаємну підтримку та товариство серед військовослужбовців, але й слугувала як спосіб збереження історії та традицій підрозділу. Крім того, Challenge Coins слугували військовим у В’єтнамі, як засіб визнання відданості та хоробрості. Офіцери та командири могли вручати монети, як нагороду за видатну службу або прояви мужності, що ще більше підсилювало їхнє значення та важливість.

В Україні перші коіни почали зʼявлятися ще на початку 90 років у підрозділів які контактували зі своїми іноземними партнерами. Здебільшого це були частини, які брали участь в миротворчих місіях від України. Також до цієї категорії можна додати представників спец служб, які обмінювалися досвідом із новими партнерами. Їм дарували коїни, а у відповідь окрім грамоти та подяки не було що дати, тому також робили власні монети. Але дана традиція не закріпилася серед силового сектору взагалі.

Під час мого навчання в центрі ССО США, я вперше познайомився з традицією Challenge Coins. Це все відбулося у неформальних умовах у кабінеті начальника курсу. Була пʼятниця, після барбекю майор США із задоволенням показував монети, які стояли у нього на столі. Він брав кожен коін і розповідав власні спогади, як він їх отримував. Саме ці історії справили на мене велике враження. Це була наче презентація шляху воїна, де слова підкріплювалися монетами. Вест-Пойнт. Проходження кваліфікації Green Berets. Перша місія в Афганістан. Коін від Президента. Участь в Операції Свобода Іраку. Підвищення курсів кваліфікації ….. і так на 2 години.

… за 1 рік я зробив перший власний коін. Він був присвячений Силам Спеціальних Операцій ЗС України. Почав їх поширювати серед колег і пояснювати що це військова традиція. І це зацікавило багатьох. Після свого звільнення більш завзято зайнявся розвитком Challenge Coins в Україні. За 2 роки під час інтервʼю на радіо «Армія ФМ» сказав – заявляю офіційно, традиція Challenge Coins в Україні запрацювала.

Наразі традиція в Україні набула свого апогею! Командири й бійці зрозуміли її моральний аспект. Важливість розуміння приналежності до братерства. Свої коіни мають бригади, полки, центри, батальйони, роти, навіть деякі взводи замовляють. У ВВНЗ почали давати такі монети випускникам.

Отримати монету з рук прямого командира чи побратима це Честь. Розуміти, що тебе вважають одним зі своїх. І на останок я додам наступне, що саме про це я і мріяв, коли слухав розповіді американця про отримані коіни.

З повагою, засновник ветеранського бренду «Alex Tymanov Group»

PS. З розвитком даної традиції в Україні почали з’являтися компанії, які виготовляють дані монети під замовлення. Але в більшості них закріпилася одна дуже не здорова закономірність – продавати коіни підрозділів. Концентруючись виключно на комерційному виробництві монет, учасники ринку не усвідомлюють, що знищують саму суть коіна, як відзнаки приналежності. Таке ставлення виробників до кінцевого споживача (отримувача) є неприйнятним. І хто знає якою може бути реакція військового братерства, коли дізнаються, що їхні монети продають на ліво.